Казка про калинову сопIлку



Категории Оксана Забужко ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Дiвчинка народилася з мiсяцем на лобi — невеликою багряною мiткою-серпиком. Мати переживала, що то за знак, хотiла вiрити, що на добре, на якусь особливу долю. Вечорами розчiсувала доньку, розказувала казки про дiвчину-золотоволоску, про Ганну-панну. Ганна росла гордою, розумною не по лiтах, а сiльськi кумасi тiльки дивувалися. Не знали, яка гризота матерi Марiï — адже вона вийшла за свого чоловiка Василя з досади. Коли ïï прийшли сватати, батько не дозволив вiддатися за любого, але далекого й непевного чоловiка. Тодi вона дала згоду першим, якi прийшли, сватам. Незабаром батько помер i часто приходив до дочки у снах. Друга дочка, Оленка, народилася кволенькою, плаксивою. Батько за нею упадав, панькався понад мiру, захищав вiд матерi, навiть на роботу брав, вставав уночi до малоï, спiвав пiсню. Ця пiсня так вразила Ганнусю, що вона з ревнощiв вiдлупцювала Оленку й добряче дiстала за це вiд матерi. Сестри щодалi все бiльше не любили одна одну. Мала намагалася весь час вивести iз себе Ганнусю, дратувала ïï, старша сестра била молодшу. Батько, нiби вiдчуваючи за собою якусь вину, привiз Ганнусi з ярмарку багато шовкових стрiчок, а Оленцi — тiльки горiхiв та родзинок. Якось, дивлячись на мiсяць, Ганнуся спитала батька про плями на ньому. I той розповiв про Каïна та Авеля. У дiвчини залишилося лише одне питання: чому Бог прийняв жертву Авеля i не прийняв Каïновоï, чому одного брата полюбив бiльше, адже вони обоє добре працювали. Якось до них завiтала циганка i сказала, що Ганнусi краще б пiти в монастир, бо не будуть батьки нею тiшитися. А от про молодшу подбають i так. Марiя здивувалася i стривожилася, але, звичайно ж, вiдмовилася. Ганна стала вже дiвчиною, i про неï розпитували матерi сiльських парубкiв. Декотрi й сватiв уже засилали, але отримали чемну вiдмову — мала ще. Мати бiльше вболiвала за Ганну, а батько — за Оленку, то й прилiпилося — дiдова дочка й бабина дочка. Ганна могла визначати, де є вода, щоб копати криницю. Це виявилося випадково, i з тих пiр ïï запрошували в усi навколишнi села. Мала вже й свiй заробiток. Якось на ярмарку, побачивши отамана чумакiв, спитала у матерi, що то за бiла панi поряд iз ним сидить. Мати, звичайно, нiкого не побачила. Потiм виявилося, що тi чумаки завезли чуму. Оленка вилюднилася, зробилася славним дiвчам. Найбiльше любила прясти. Але продовжувала робити сестрi рiзнi капостi. Ганнусi не хотiлося й бути в хатi. Через хатнi заколоти Ганна переставала чути воду. Якось замiсть води показала на вбитого й закопаного чоловiка, вказала й на вбивцю. Дiвувати сестри почали майже одночасно. Батькам довелося справити ïм чимало одягу, хоч Ганна й сама вже заробляла, але не вважала це серйозним, не дорiкала сестрi, що й та користується ïï працею. Ганнусю в гуртi обирали на Лелю й на тополю, вона була в усьому найгарнiшою. Тому iншi трималися якось осторонь, не вважали за свою, i це засмучувало дiвчину. Якось Ганнусю помiтив найкращий та найбагатший хлопець на селi Дмитро Маркiянiв. Найняв для неï музики, сказав, щоб вийшла увечерi на леваду. Вона вiдмовилася. Усi вже вважали ïх гарною парою, навiть не думали, що дiвчина буде проти. Дмитро не любив, щоб було не по його, пiдстерiг Ганну i ледь не взяв силою. Вона вкусила його i втекла. Непомiтно розквiтла й Оленка. Коли восени прийшли свати, Ганнуся не одразу й зрозумiла, що Дмитро сватає не ïï, а молодшу сестру. Це був сором. У душi Ганни застигла образа, потiм усе гострiше ïй хотiлося помститися. Якось, повертаючись додому, знайшла красивий чоловiчий пояс. Узяла додому, поклала пiд подушку. Уночi якийсь приємний чоловiчий голос сказав, щоб повернула пояс, а як не оддасть, то мусить стати його дружиною. Вирiшила, що то i є ïï доля. Щоночi дивний чоловiк був iз нею, а на ранок вiдлiтав через комин, як дим. Ганнуся змарнiла, тiльки й ждала ночей. А ще мрiяла про помсту Оленцi. Адже незабаром — ïï весiлля, i вони, мабуть, разом iз Дмитром задумали ïï так покарати. У недiлю Ганна взяла нiж i запропонувала Оленцi пiти до лiсу прогулятися. Та погодилася, i Ганна ïï там зарiзала. Повернулася надвечiр сама не своя, на питання, де сестра, говорила, що не знає. Чоловiки шукали Оленку в лiсi, але так i не знайшли. Ганна збожеволiла, лежала мовчки на печi вагiтна. Одного разу селом проходила чумацька валка. До Василя й Марiï попросилися переночувати кiлька. Стали розмовляти. Молодий чумак вийняв сопiлку, вирiзану з калини бiля села, а та заспiвала Оленчиним голосом. Ганнуся скочила з печi й зареготалася, сказала, що справдилося все. Зрозумiли, хто вбивця, послали по сторожу. Поки прийшли, а в хатi нiкого не виявилося, тiльки на полу слiд смоляний залишився.

Висновки На матерiалi усноï народноï творчостi та бiблiйноï легенди письменниця створила оновлений мiф про двох сестер, у якому розглядає вiчнi фiлософськi категорiï життя i смертi, добра i зла, любовi й ненавистi. Важливими моментами у творi є проблема батькiвського виховання, поняття про щастя на зло, стосункiв у родинi, врештi-решт, вибору людини, пошуку нею iстини.

Метки Казка про калинову сопiлку, ОКСАНА ЗАБУЖКО, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, ПРОЗА, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
Казка про калинову сопIлку